В романах И. множество реминисценций из С. Напр.: «Туга і журба розлилася по Руській землі. Де сила ваша, князі руські? Де вої, що можуть золочеными шоломами Дон випити, Волгу веслами розплескати? Чому замовкли ваші серця з міцного булату викувані, хоробрістю гартовані? Онуки Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха! Навіщо схилили перед ворогом голови свої стяги й вклали в піхви мечі пощерблені? Навіщо славу дідівську згнаньбили?... Ставайте ж, господини, в золоті стремена, за обиди чад ваших, за землю Руську!» (Золоті стремена. С. 301). Ср. в романе «Гнів Перуна»: «Стрибогові онуки — вітри розбурхали море» (С. 61); «Відомости, Яню, за обиду князя Ярослава» (С. 61); «Іларіон навчав людей» «самим загородити поле списами» (С. 93), «Обида лопотить крилами над нашою землею» (С. 107); «Пісні слов’янських дів линули хвилями Дунаю до берегів моря» (С. 372).
Соч.: Гнів Перуна. Київ, 1982; Золоті стремена. Київ, 1984.
Лит.: Пінчук С. Чарівне зерно поезії. Київ, 1986. С. 273—281.
Писм. рад. Укр.
С. П. Пинчук
Смотреть больше слов в «Энциклопедии "Слова о полку Игореве"»