Ей принадлежит вариация на тему С. — «Плач Ярославни». Героиня стихотворения — совр. женщина, ждущая любимого с фронта. В стихотворении несколько мотивов, сближающих со С.: она не может утереть слез бобровым рукавом, ибо на ней надета суровая рабочая спецовка, но она так же обращается с мольбой к ветру и Днепру-Славутичу, вспоминает Каялу.
Упоминает З. Ярославну и в стихотворении, напис. в 1941: «Плаче тіло моє по невипитих вчора вустах / і по духих руках, по твоіх чоловічих руках, / І по згубі зачать мої очі ячать. Чи ж мене це колись Ярославною звали в віках» («Зацвітає Кассандра. Кассандра у тундрі цвіте...»).
Говорится о Ярославне и в стихотворении «Жінка з щитом і мечем», посвящ. возведению монумента над мемориалом в честь победы на берегу Днепра: «В мене мужність тії Ярославни. / Що колись провождала князя Ігоря в дальній похід».
В книге поэм и стихотворений «Київська гора» ряд стихотворений посвящен древнему Киеву и его истории. В стихотворении «Ярославна», входящем в этот цикл, З. обращается к героине С.: «Ти чекала з походу любого, / Вірна сердцем йому и слізьми, / І діждалася, й приголубила, / Й возвеличилась між людьми. / Та й пішла по світах легендою — / Ярославною вельми славною, — / Прокотилась по тебе луна... / Стала вірності естафетою / Славна Ігорева жона».
Соч.: «Зацвітає Кассандра...» // Забашта Л. Незабудки: Поезії. Київ, 1966. С. 135; Плач Ярославни // Там же. С. 138—140; Ярославна // Забашта Л. Выбране. Кіїв, 1987. С. 93.
Писм. рад. Укр.
С. П. Пинчук
Смотреть больше слов в «Энциклопедии "Слова о полку Игореве"»