ЗАБИЛА НАТАЛЬЯ ЛЬВОВНА

(20.II.(5.III).1903, Петербург — 18.II.1985, Киев) — укр. поэтесса. До 1917 училась в гимназии в Петрограде, затем в Харькове. В 1925 ок. ист. ф-т Харьк. ин-та нар. образования, работала сельской учительницей. Первое стихотворение опубликовала в 1924, первый сб. вышел в 1927, с кон. 20-х пишет преимущ. для детей, имеются стихотв. переводы с рус. на укр. яз., в том числе Пушкина.

К юбилею С. в 1938 З. перевела на укр. яз. несколько отрывков из С., публиковавшихся в периодич. печати, в 1940 был издан отдельной книгой полный перевод-пересказ С., рассчит. на детей школьн. возраста. В конце перевода С., под заглавием «Післямова», дается небольшое стихотв. послесл. общего характера, декларирующее патриотич. значение С. в наше время. Переложение С. З. неоднократно переиздавалось, в том числе в академич. укр. сб. переводов С. XIX—XX вв. и в изд. С. в укр. сер. «Б-ка поета». Во все изд. своего перевода З. вносила поправки и стилистич. изменения. Перевод З. осуществлен рифмов. стихами одним размером: «— Мій єдиний брате, ясний світе! — / Всеволод до нього річ повів, / — Святослава ми обидва діти / і немає білш у нас братів. / То лаштуй же, брате, гостру зброю, / борзих коней обряжай у путь, / а мої готові вже до бою / і на мене біля Курська ждуть. / А мої куряни знамениті — / всім відомі воїни-орли, / бо вони під сурмами сповиті, / не в колисці змалечку зросли, / а на ратнім полі під шоломом, / і годовані з кінця списів...»; «На Дунаї чуть, як промовляє / Ярославна ранком у плачу: / — Ой, полину, — каже, — по Дунаю, / мов зозуля сива полечу. / Омочу я свій рукав бебряный / у Каялі, в бистрому виру, / на кривавім тілі присхлі рани / я моєму князю обітру». Характеризуя переводы С. на укр. яз., Н. К. Гудзий о переводе З. писал: «Переложение это уже выдержало несколько изданий и заслужило похвальную оценку литературоведов и читателей как интересная попытка поэтического осмысления замечательного памятника с учетом запросов юных читателей» (пер. наш. — Л. Д.) (Гудзий М. К. «Слово о полку Игоревім» // Слово о полку Игоревім. Київ, 1955. С. 25. (Б-ка поета)).

Соч.: Слово про Игорів похід. Заспів // Піонерія (Харьків). 1938. № 5. С. 31; Літ. газ. 1938. 6 травня; Слово про Игорів похід / Післямова, пояснення і примітки Н. Забілы. [Київ]: Дитвидав, 1940 (то же: Забіла Н. Промені. Поезії. Київ, 1951. С. 173—196; то же в кн.: «Слово» в укр. худ. переводах. С. 232—248); Слово про Игорів похід / Пересказала Н. Забіла. Київ, 1954; Слово про Игорів похід // «Слово» в переводах и переложениях. С. 421—432 (то же в кн.: Слово о полку Ігоревім: Древньоруський текст і рітмічний переклад / Сост. А. Мішанич. Київ, 1986. С. 189—204).

Лит.: Чаговець Вс. «Слово о полку Игореве» (Кілька зауважень до пересказу Наталі Забіли) // Літ. газ. 1938. 12 травня; Буркатов Б. Украинский перевод «Слова о полку Игореве» // Сов. Украина. 1941. 12 квітня; Бичко В. В. Наталя Забіла. Риси літ. портрета. Київ, 1963.

Писм. рад. Укр.; Булахов. Энциклопедия.

Л. А. Дмитриев